Соя вже кілька десятиліть є однією з головних рослин, що вирощуються на продаж у ЄС.
З нього отримують корисну олію, використовують як харчування для тварин (завдяки цьому тварини швидше набирають вагу) та палива. Соя, особливо вироблена без використання генномодифікованих організмів (ГМО), має окрему цінність для покупки. Споживачі все частіше звертають увагу на цей фактор і вибирають органічно вирощені продукти рослинництва.
У зв’язку з цим сою почали вирощувати за новими технологіями, які дозволяють зробити кінцевий продукт кориснішим.
Місце Європи на світовому ринку з вирощування сої
Відомо, що Європа є одним із головних покупців української сої, оскільки країни ЄС на 98% залежать від імпорту цієї рослини та рослинного протеїну. При цьому основний попит цієї культури демонструють країни Західної Європи. Для ЄС саме Україна є першим постачальником сої, і навіть за скорочення імпорту наполовину до 2025 року українська соя все ще буде затребувана на цьому ринку. Але якою є ситуація всередині країн ЄС щодо вирощування даного продукту?
Власних посівних площ у ЄС для цієї культури не так і багато, і в основному вони засіюються іншими зерновими. Влада країн Європи неодноразово визнавала той факт, що для забезпечення ЄС соєю необхідні досить великі площі, яких у більшості країн просто немає. Тому Європа залежить від постачання сої з інших країн, наприклад, України, Бразилії та США – за статистикою, з цих країн щорічно поставляється до 33 млн. тонн сої. При цьому федерація фермерських асоціацій окремо наголошує на важливості закупівель сої, вирощеної без використання ГМО.
Особливості вирощування
З урахуванням зростаючого еко-тренду, у світі популярні не лише закупівлі органічно чистої сої, а й зменшення викидів СО2 в атмосферу. У зв’язку з цим у Європі замислюються про скорочення імпорту цієї рослини з інших країн, що дозволить на 77% скоротити викиди вуглекислого газу. Саме тому соя, яку не імпортували здалеку, залишається найпопулярнішим продуктом для споживача. Крім того, тренд на органічну продукцію змушує ЄС звернути увагу на продукти, вирощені в Індії та Китаї, оскільки українські виробники частіше вирощують ГМ-сою, стійку до гліфосату, який може бути канцерогеном для людини. Тому українським виробникам важливо звернути увагу на інші сорти цієї рослини, які можуть виявитись затребуваними на європейському ринку з урахуванням існуючих вимог.
За якими особливостями визначають ГМ-і не ГМ-продукцію? Продукт може проходити експрес-перевірку (рівень забрудненості не повинен перевищувати 0,1%), під час якої перевіряються листочки та боби, а результати заносяться до відповідних документів.
Експерти прогнозують, що з урахуванням кількості посівних площ Україна має посісти перше місце з постачання цього продукту для європейського ринку.