Тритикале на ринку зернових є відносно новою культурою, яка була отримана лише наприкінці ХІХ століття.
Це суміш жита та пшениці, яка поєднує в собі найкращі якості цих культур, і вирощується, як правило, на корм тваринам. Крім того, в наші дні цю зернову культуру зрідка використовуються як продовольча, одержуючи з неї борошно, а також роблячи інші продовольчі продукти, наприклад, печиво, макарони, тісто для піци та сухі сніданки.
Що потрібно знати про переробку тритикалу
Переробка тритикале – завдання не з найпростіших. Основною складністю в цьому процесі є відокремлення оболонки від ендосперму – тільки в цьому випадку можна отримати високоякісні сорти борошна. В основному цю культуру використовують у не переробленому вигляді, відправляючи на корм сільськогосподарським тваринам. Це зерно містить досить велику кількість білків – на 1,5% більше, ніж у пшениці, і на 4% більше, ніж у житі. При цьому в тритикалі менше глютеніну, але більше лізину, а також жиру. До речі, в одному кілограмі зеленої маси цієї рослини міститься 0,3 кормової одиниці. Крім того, дана культура має підвищену морозостійкість, навіть вищу, ніж у озимої пшениці, а також легко протистоїть грибковим та вірусним хворобам, і не така вимоглива до стану ґрунту. Хоча фермери не приховують, що для найвищих урожаїв краще, щоб тритикале все ж таки вирощувалась у чорноземах.
У яких країнах ЄС переробляють тритикале
Основними країнами, де вирощується ця культура, є Польща, Німеччина та Франція, а також Білорусь. За статистикою Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, вирощування цієї культури в країнах ЄС лише набирає обертів з кожним роком – якщо у 2009 році у 29 країнах зібрали 15 млн. тонн зерна, то до 2016 року ця кількість збільшилася до 15,2 млн. тонн. Водночас переробка тритикале також можлива лише у країнах ЄС, які й займаються вирощуванням цієї культури, оскільки лише там існують добрі потужності для цього процесу. Постачання переробленої культури здійснюються і в інші країни, в тому числі і в Україну.
Рентабельність
Для розщеплення цієї культури деякі компоненти має використовуватися технологія глибокої переробки зерна. Цим вимогам, як правило, відповідає лише обладнання, яке є у країнах Європи. На території України таких потужностей практично не існує, тому має сенс здійснювати постачання місцевого зерна до Європи, де місцеві заводи і перероблятимуть це зерно. Варто зазначити, що тритикале українського виробництва до Європи можна постачати без додаткових документів, надаючи лише сертифікати якості, що спрощує роботу місцевих фермерів із європейськими закупівельниками.