Особливості імпорту соєвого шроту до країн ЄС

Одним із продуктів, який отримують під час виробництва соєвої олії, є шрот.

Соєвий шрот містить безліч корисних речовин, а також потрібні для росту та розвитку тварин амінокислоти та білки та його часто роблять одним із компонентів комбікормів. Вважається, що саме шрот є найякіснішим продуктом для харчування сільськогосподарських тварин, який допомагає їм швидше набирати необхідну масу.

Саме тому цей продукт поряд із соєвою олією та насінням, активно поставляється до інших країн, і особливо до країн ЄС.

Що необхідно для постачання соєвого шроту до ЄС

Соєвий шрот активно закуповується Європою, яка у всьому світі знаходиться на першому місці з імпорту цього продукту. При цьому 2020 року, за статистикою, в ЄС закупили на 40% менше шроту із сої, ніж роком раніше. Очікувано знизилися і закупівлі насіння сої – у всьому винні як політичні, так і економічні причини. Зокрема, основні експортери сої – Бразилія та Аргентина – встановили недостатньо привабливі ціни на цей продукт, та й посуха зіграла не на руку фермерам. Через це бразильську сою закупили у співвідношенні 57,6%, а аргентинську – у співвідношенні 36,4%. Варто зазначити, що не лише з цих країн імпортується цей продукт, адже постачальниками сої на європейські ринки також є Україна, Сербія та США.

Основними покупцями шроту із сої у Європі є Нідерланди, Данія та Італія. З урахуванням ситуації, що склалася на світовому ринку продажу шроту, в України з’явилися шанси частково покрити потреби ЄС у даному продукті. Для того, щоб схилити шальки терезів на свою користь, українські фермери повинні враховувати деякі особливості експорту цього продукту на європейські ринки.

Особливості імпорту соєвого шроту

Відомо, що вимоги до готової сої в Європі дещо посилилися останнім часом. Йдеться про якість готового продукту, який має бути вирощений без використання ГМО. Саме продукту, вирощеному без шкідливих для людини добавок, надається перевага при закупівлі у країнах ЄС. Українські ж фермери, у свою чергу, поки що не до кінця перейшли на подібну технологію вирощування, що ускладнює постачання локального продукту на європейські ринки. Проте, виконати ці вимоги ЄС цілком реально, і щоб продукція відповідала потрібній якості, фермерам потрібно стежити за показниками якості, які публікуються на сайті Митного союзу. Підтвердити якість місцевої сої необхідно за допомогою документів, які містять дані аналізу насіння та готового шроту, і лише в цьому випадку до ЄС дозволять завезти українську сою. При цьому варто враховувати, що імпорт сої до Європи, найімовірніше, знизиться через падіння закупівельних цін на сою, яке спостерігається до кінця 2020 року. Трейдери попереджають і про загальне зниження цін на олію у всьому світі, що неминуче вплине на локальний український ринок, причому як на ціни на сою, так і на вартість соняшника та продуктів його переробки.